Страница Маріи Федишин

Ненавиджу… Ненавиджу час... його неможливо зупинити.. Ненавиджу брехню… від неї боляче..дуже .. Ненавиджу сльози… вони видають слабкість.. Ненавиджу, коли на запитання відповідають запитанням… Ненавиджу фальш.. бо завжди її бачу.. Ненавиджу сміятись, коли боляче… але так буває простіше.. Ненавиджу пустоту… від неї дуже важко позбутись.. Ненавиджу слово «не знаю»… бо ненавиджу невизначеність… Люблю… Люблю дощ… в ньому можна сховати свої сльози… Люблю своє життя… іншого такого у мене не буде… Люблю близьких мені людей, з усіма їхніми мінусами і плюсами… вони ж завжди поруч.. Люблю себе… тільки я знаю як правильно мене любити.. Люблю дивитись в очі… вони не обмануть.. Люблю здаватись сильнішою… ніж насправді.. Люблю капризувати.. та знаю міру… Люблю бути такою, яка я є… просто іншою бути не вмію.. Люблю...

музика, лірика, спорт, суперечки, друзі, смаки, переживання і звички, роздуми вголос, нестримні бажання знати про те, що зовуть некоханням, вірити в казку, а правда так близько, в моїх інтересах літати не низько. а спробуй спіймати думки про......

новини на ...

всі...... крім механіки)))

меломан

Любовь... это когда губы бабочками скользят по лицу, пытаясь впитать в себя рисунок кожи, когда трогаешь губами висок и от удовольствия зажмуриваешься... Невозможно любя целовать с открытыми глазами. Потому что когда целуешь любя, на твои веки осторожно маленькими ножками наступает нежность...