Анкета Ольги Арефьевой

******************************* Було моє життя — як ночи горобині. Нічого у житті не вміла переждать. О, як мені жилось і як мені страждалось! І як мені навіки взнаки воно далось! А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все-таки життя — це те, що відбулось? ************ Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління. Він там сидить, як чортик у трубі, і тихо вилучає вам сумління. Зсередини, потроху, не за раз. Все познімає, де яка іконка. І непомітно вийме вас - із вас. Залишиться одна лиш оболонка. ********************************** Когда у Женщины есть цель, А у неё их тьма с рожденья, Она посадит Вас на мель И доведёт до разоренья. Но величаво выйдет в свет С какой-то прелестью завидной, Чтоб воспевал её поэт, А почитал уж кто-то видный. Блистать на встречах и балах, Кружить всем головы в округе, То смутно вспомнить о делах, То о каком-то новом друге. Из звезд сплетая кружева, С улыбкой верить в предсказанья. И знать, что ты всегда права, Какими б не были желанья. Считать вопрос свой за ответ, И выбрать тему о погоде. Быть первой, даже если нет Такого звания в природе. Шептать о чём-то по ночам В свою пуховую подушку, А праздник доверять свечам, И всяким разным безделушкам. Не отводить прекрасных глаз, И вновь мечтать о знойном лете. Любить того, кто в сотый раз, Возможно, это не заметил. ************************** Я стала другой, со вчерашнего дня, Забила гвоздями все двери, Квартиры под кодом с названием "Нельзя", Заткнув ненавистные щели... Моей неуклюжести в зоне углов, Где загнанным зверем я грызла, Канаты печали, цепочки оков, В бессилии здравого смысла... От судорог чувств задрожала земля, Оставив мне боль в Зазеркалье... P.S. Я стала другой, со вчерашнего дня... Прозрачною льдинкой в бокале...

литература, театр

поезия, Достоевский, Антуан де Сент-Экзюпери, Ремарк, Франсуаза Саган, Булгаков

авторская песня, романсы

Вот мой секрет, он очень прост - зорко бывает одно лишь сердце.

Когда даёшь себя приручить, потом случается и плакать.

В жизни ничто не слишком!

Мне и невозможного мало!

Живу - никто не нужен!
Взошёл - ночей не сплю!
Согреть чужому ужин -
жильё своё спалю!

********

*********
ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.